1І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі.

2А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними. 3І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. 4І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом. 5І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один. 6Не знав бо, що казати: були бо полякані. 7І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте. 8І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

9Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне. 10І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути. 11І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше? 12Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений. 13Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.

14І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними. 15І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його. 16І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними? 17І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого. 18І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли. 19Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене. 20І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись. 21І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку. 22І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами. 23Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому. 24І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству. 25Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него. 26І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер. 27Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав. 28І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його. 29І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.

30І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав. 31Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне. 32Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

33І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували? 34Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший. 35І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою. 36І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм- 37Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

38Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами. 39Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене. 40Хто бо не проти вас, той за вас. 41Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

42Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море. 43І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий, 44де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає. 45І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий, 46де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає. 47І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, 48де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає.

49Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся. 50Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.