1І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.

2І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. 3Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? 4Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. 5І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. 6З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. 7Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, 8і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло. 9Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.

10А в господї знов ученики Його про се питали Ного. 11І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. 12І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.

13І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. 14Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже. 15Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. 16І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.

17І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати? 18Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог. 19Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір. 20Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. 21Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест. 22Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.

23І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти! 24Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти! 25Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 26Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? 27Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.

28І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. 29Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, 30та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне. 31Многі ж перві будуть останнї, а останні перві.

32Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: 33Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам; 34і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

35І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам. 36Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам? 37Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй. 38Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся? 39Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; 40тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.

41І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана. 42Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними. 43Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам; 44і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом. 45Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.

46І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи. 47І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене. 48І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 49І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе. 50Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса. 51І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів. 52Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою.