1І вставши все множество їх, повели Його до Пилата. 2І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар. 3Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш. 4Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому. 5Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.

6Пндат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць, 7і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

8Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся. 9Питав же Його словами многимм; Він же нічого не відказав йому. 10Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його. 11Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові. 12Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.

13Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ, 14каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його; 15та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому. 16То, покаравши, підпущу Його. 17(Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)

18Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву, 19котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю. 20Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса. 21Вони ж кричали: Розпий, розпни Його! 22Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його. 23Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські. 24Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх. 25Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

26І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

27Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. 28І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших. 29Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. 30Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас. 31Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

32Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.

33І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці. 34Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. 35І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. 36Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, 37і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. 38Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

39Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! 40Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси? 41Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив. 42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. 43ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

44Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої. 45І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. 46І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа. 47Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. 48І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. 49Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

50І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний, 51(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого; 52сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр. 53І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав. 54І був день пятниця, а субота сьвітала. 55Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його. 56І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.