1І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся. 2Як же почав ся спір і немале змаганне Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання. 3Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам. 4Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив. 5Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.

6І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ. 7Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували. 8І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам, 9і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх. 10Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити. 11Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

12Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.

13Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене. 14Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє. 15З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:

16Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,

17щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.

18Звісні од віку Богові всі діла Його. 19То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога; 20а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови. 21Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.

22Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами, 23написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся. 24Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували; 25то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом, 26людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа. 27Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом. 28Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного: 29щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.

30Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє. 31Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення. 32Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували. 33Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів. 34Зводив же Сила зостатись там. 35Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.

36По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся. 37Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком. 38Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло. 39Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр, 40Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів, 41і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.