1Стало ся ж в Їкониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян. 2Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів. 3Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх. 4Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами. 5Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх, 6вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю, 7і там благовіствували.

8А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив. 9Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати, 10рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив. 11Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас. 12Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова. 13Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом. 14Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ, 15і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них. 16Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх. 17Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші. 18се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.

19Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер. 20Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию. 21І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию, 22укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже. 23Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

24І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию. 25А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию, 26а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили. 27Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри. 28Пробували ж там час немалий з учениками.