1І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького. 2І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи. 3Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна. 4Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. 5І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. 6І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, 7і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. 8Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи. 9Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили. 10Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш. 11І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним.

12І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. 13І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його. 14І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм. 15Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх. 16Він же виходив у пустиню та молив ся.

17І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх. 18І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним. 19І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса. 20І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої. 21І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 22Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших? 23Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи? 24От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, (24a) розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого. 25І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога. 26І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні.

27А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною. 28І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.

29і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними. 30І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете? 31І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а перу жому. 32Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

33Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють? 34Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити ? 35Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні. 36Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового. 37І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть. 38А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле. 39Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче.