1Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? 2І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, 3і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне. 4Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. 5І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. 6Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській.

7Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!

8Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. 9І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло.

10Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. 11Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.

12Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної? 13І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили. 14Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.

15Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; 16коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. 17Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник. 18Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.

19Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. 20Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

21Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? 22Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

23Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. 24Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. 25Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати. 26Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. 27Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. 28Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. 29Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. 30Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг. 31Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. 32Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав еси мене; 33чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував? 34І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому. 35Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.