1І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом. 2І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.

3приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із, жінкою своєю за всяку вину? 4Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх? 5І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть у двох тїло одно; 6так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. 7Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? 8Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так. 9Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб ; і хто з розвідкою оженить ся робить перелюб.

10Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись. 11Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано. 12Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і в скопцї, що скопились од людей; і в скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.

13Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. 14Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне. 15І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.

16І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життв вічне? 17Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один. Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї. 18Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь. Не сьвідкуй криво; 19Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.. 20Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї? 21Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною. 22Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

23Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне. 24Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 25Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся? 26Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

27Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшди сдїдом за Тобою; що ж буде нам? 28Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 29І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне. 30Тільки ж многі перві будуть останнї, а останні - перві.