1Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря. 2І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.

3І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти; 4і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його. 5Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї; 6як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло. 7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його. 8Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро. 9Хто мав уші слухати, нехай слухав.

10І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями? 11Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано. 12Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав; 13Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.

14І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

15Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

16Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують. 17Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.

18Оце ж послухайте приповістї про сїяча. 19Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. 20А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: 21тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. 22А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. 23Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

24Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй; 25як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов. 26Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль. 27І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль? 28Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його? 29Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали. 30Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.

31Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй. 32Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.

33Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне.

34Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:

35щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.

36Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві. 37Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий; 38а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого; 39ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. 40Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього: 41Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне, 42та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. 43Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.

44Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву.

45Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед; 46і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.

47Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини; 48як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали. 49Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних, 50та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

51І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи. 52Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.

53І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля. 54І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила? 55Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? 56хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ? 57І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї. 58І не зробив там многих чудес через недовірство їх.