1Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. 2Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. 3Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові. 4Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка. 5Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим. 6Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу. 7Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.

8Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я. 9Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.

10Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком. 11Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.

12Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її. 13І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його. 14Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті. 15Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог; 16Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?

17Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую. 18Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся. 19Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих. 20Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.

21Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся. 22Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів. 23Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими. 24У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом.

25Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути. 26Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути. 27Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки. 28Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу. 29Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають; 30і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають; 31і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.

32Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові; 33жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї. 34Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові. 35Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.

36Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. 37Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить. 38Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.

39Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї. 40Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.