1Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, 2котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

3Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, 4і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, 5і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом. 6Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись, 7Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам. 8На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї. 9Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. 10Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. 11Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

12Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? 13Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; 14коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. 15І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають. 16Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. 17А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших 18Тоді й померші в Христї погибли. 19Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей.

20Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. 21Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих. 22Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають. 23Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його. 24Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. 25Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. 26Останній ворог зруйнуєть ся - смерть. 27Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. 28Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.

29Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? 30Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? 31Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому. 32Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. 33Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. 34Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

35Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? 36Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. 37І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. 38Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло. 39Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. 40(Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних. 41Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.

42Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню. 43Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. 44Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне. 45Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. 46Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. 47Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. 48Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. 49І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.

50Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить. 51Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось. 52У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось. 53Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте. 54Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. 55Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? 56Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон. 57Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.

58Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.