1Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним. 2Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене, 3І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його. 4І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

5А як увійшов Іеус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його, 6й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся. 7І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його. 8Озвав же ся сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій. 9Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить. 10Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри. 11І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному, 12а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів. 13І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.

14І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасниці. 15І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її, й вставши вона, послуговала їм. 16Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих ; 17щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.

18Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік. 19І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слідом за Тобою, куди б Ти нї пійшов. 20Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнізда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити. 21Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого. 22Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерці свої.

23І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його. 24Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав. 25І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо. 26І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша. 27Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!

28І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що ніхто не важив ся ходити дорогою тією. 29І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити? 30Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней. 31А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий. 32І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче - коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї 33А пастухи повтікали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих. 34І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його благали, щоб вийшов геть із гряниць їх.