1А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі. 2І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи. 31 явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них. 4І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

5Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. 6Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. 7Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї? 8Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились, 9Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї, 10і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї, 11Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже? 12Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути? 13Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.

14Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє. 15Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня. 16А єсть се, що промовив пророк Йоіл:

17І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

18і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.

19І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву.

20Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.

21І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.

22Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте, 23Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили. 24Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.

25Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.

26Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії.

27Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння,

28Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.

29Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня. 30Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його, 31предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння. 32Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки. 33Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

34Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

35доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх. 36Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.

37Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати? 38Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа. 39Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш. 40І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла. 41Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три. 42Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах.

43Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів. 44І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне; 45і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх. як кому було треба. 46І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простотї серця, 47хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.