1Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав, 2аж до дня, котрого возніс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав; 3перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже; 4і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чуди від мене. 5Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях.

6Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське? 7Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї. 8А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.

9І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх. 10І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі, 11котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.

12Тоді вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи. 13І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. 14Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.

15І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти): 16Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса. 17Полічено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього. 18Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його. 19І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.

20Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший.

21Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус, 22почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його. 23І поставили двох: Иосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія. 24І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всіх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси, 25приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце. 26І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.