1Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах, 2і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втішити вас у вірі вашій, 3щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено. 4Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте. 5Того. ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.

6Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас, 7тим то втішились ми, браттє, вами у всякому горю, і нужді нашій, вашою вірою: 8бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господі. 9Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим, 10ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?

11Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас. 12Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всіх, яко ж і ми до вас, 13щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа наглого Ісуса Хриота з усіма сьвятими Його.