1Ісус же пійшов на гору Оливну. 2Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх. 3Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині, 4кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. 5В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш? 6Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'. 7Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. 8І, знов, схилившись до долу, писав по землї. 9Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині. 10Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив? 11Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.

12Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя. 13Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченне Твоє неправдиве. 14Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду. 15Ви по тілу судите; я не суджу нікого. 16Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець. 17І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве. 18Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець. 19Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б. 20Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.

21Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших (21a) Куди ж я йду, ви не можете йти. 22Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти? 23І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього. 24Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших. 25Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам. 26Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї. 27Не розуміли, що про Отця їм глаголе. 28Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю. 29І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому. 30Як се Він промовляв, многі увірували в Него.

31Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете, 32і зрозумієте правду, й правда визволить вас. 33Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?

34Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха. 35Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку. 36Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете. 37Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас. 38Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.

39Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б. 40Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив. 41Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога. 42Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав. 43Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. 44Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її. 45А що я правду глаголю, не віруєте менї. 46Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї? 47Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога.

48Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш? 49Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене. 50Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить. 51Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. 52Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. 53Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ? 54Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш. 55не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню. 56Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв. 57Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси? 58Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був. 59Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.