1І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 2І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 3І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині. 4І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. 5І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 6І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.

7Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 8і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 9І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него. 10Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 11А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 12І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

13І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него. 14І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 15і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. 16І дав Симонові імя Петр; 17та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові; 18та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 19та Юду Іскариодького, що зрадив Його.

20Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. 21І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 22А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 23І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? 24І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. 25І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. 26І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому. 27Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

28Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; 29хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: 30бо казали: Духа нечистого має.

31Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 32І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 33І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? 34І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! 35Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.