1Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську. 2Споруджено бо перву скиню, а в ній сьвітильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Сьвята. 3За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих; 4мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта, 5а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд менї говорити порізно.

6Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби; 7у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини. 8Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть. 9Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить, 10а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи.

11Хрйстос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, 12анї з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. 13Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту; 14то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому?

15І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя. 16Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. 17Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий. 18Тим же й первий не був осьвячений без крови. 19Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ, 20глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог." 21І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив. 22А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

23Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сї. 24Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас, 25анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всї роки з чужою кровю; 26(а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю. 27І як призначено людям раз умерти, а потім суд, 28так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасенне.