1Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. 2Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. 3Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї, 4щоб оправданнв закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу. 5Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне. 6Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій. 7Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. 8Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

9Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його. 10Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности. 11Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

12Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб,по тілу жити. 13Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі. 14Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. 15Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! 16Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, 17коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

18Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. 19Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. 20Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї, 21що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих. 22Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї. 23Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого. 24Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись? 25Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

26Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним. 27Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.

28Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (28a) покликані; 29бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами. 30А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.

31Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас? 32Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? 33Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! 34Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас! 35Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

36Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.

37Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас. 38Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче, 39нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім.