1Павел, слуга Божий, апостол асе Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю, 2в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами, 3явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї доручено по повелінню Спасителя нашого Бога.

4Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого.

5На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив до всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв. 6Коли хто непорочен, однієї жінки муж, мав вірних дітей, недокорених за розврат, або непокірних. 7Треба бо єпископу без пороку бути, яко Божому доморядннкояі, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання, 8а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий, 9щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.

10Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання, 11їм треба роти позатуляти; вони всі доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання. 12Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві. 13Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі, 14не вважаючи на жидівські байки, нї на заповіді людей, що одвертають ся од правди. 15Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість. 16Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого діла доброго неспосібними.