1Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх. 2І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали? 3Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете. 4Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі? 5Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете.

6Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов, 7Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає? 8Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм, 9чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її.

10Навчав же в одній школі по суботам. 11І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись. 12Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї. 13І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога. 14Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня. 15Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти? 16Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй? 17І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него ?

18Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його? 19Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.

20І знов рече: Кому уподоблю царство Боже? 21Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.

22І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму. 23Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них: 24Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють. 25І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви; 26тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси. 27І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду. 28Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть. 29І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому: 30І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні.

31Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити. 32І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся. 33Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму. 34Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли. 35Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.