1Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви. 2Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем, 3а видївши, що се подобаеть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.) 4І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ. 5Стережено ж Петра в темниці; церква ж без перестану молилась Богу за него.

6Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темниці. 7І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його. 8І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною. 9І, вийшовши, вийшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить. 10Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него. 11І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського. 12І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились. 13Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода; 14і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима. 15Вони ж сказали до неї: Збожеволіла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його. 16Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увиділи його, та й здивувались. 17Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.

18Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром. 19Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кесарию, жив (там).

20Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської. 21Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сівши на престолі, промовляв до них: 22Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка! 23Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу ; і з'їли його черви, і вмер.

24Слово ж Боже росло і множилось.

25Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.