1Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток, 2та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів. 3Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю? 4Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога. 5Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се. 6Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.

7І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся. 8Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки. 9Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть. 10Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її. 11І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

12Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім. 13З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ. 14І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.) 15Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них. 16Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

17Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю, 18і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю. 19Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече: 20Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього. 21Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх. 22Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли, 23говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли. 24Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було. 25Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ. 26Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

27І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей, 28кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того. 29Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям. 30Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві. 31Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів. 32І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.

33Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх. 34Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів, 35і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити. 36Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо. 37Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались. 38А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо ; 39коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.

40Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх. 41Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими. 42І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.