1Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,

2Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.

3Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день, 4бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами, 5згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе. 6З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх. 7Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.

8Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога, 9що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по ділам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних, 10тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетліннє благовістєм, 11для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган. 12З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня. 13Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї. 14Добре завіщаннв схорони Духом сьвятим, що живе в нас.

15Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген. 16Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся; 17а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов. 18Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, та лучче знаєш.